Вчора підписували Угоду про спільні дії об’єднаної опозиції на Волині у форматі ВО “Батьківщина”, ВО “Свобода” та “Фронт Змін”.

Окремі коментарі з цього приводу, наштовхнули ось на такі роздуми.

Однією з найбільших проблем сьогоднішньої боротьби опозиції з режимом є нігілізм та скептицизм оточуючих і не просто оточуючих. От є така категорія людей які постійно ниють, не вірять, заперечують та сіють зневіру та скепсис. Ці люди не електорат Януковича чи Симоненка. Їм бридка ця влада, але разом з тим їхні дії не менш шкідливі і для опозиції. Чому?

Справа в тому, що вони ці критикани не хочуть стати поруч, вступити в одну з опозиційних партій, стати помічником депутата від котроїсь з партій чи стати експертом в підготовці, скажімо партійної програми. Тобто з середини змінювати ситуацію. Звичайно опозиційні сили не святі і мають масу проблем, але стоячи з боку ти їм не допоможеш.

Ці люди стверджують, що змінити уже нічого не можна бо опозиція гнила/продажна/розсварена і т.д. Так СТВОРЮЙТЕ свої партії чи громадські організації чи будь-які інші опозиційні інституції котрі будуть змінювати нашу країну, зокрема і в боротьбі з режимом. Але ж ні! Переважна більшість з цих нитиків нічого подібного не робить і ніколи не зробить!

Ця категорія сприймає себе як таку, яка не хоче приєднуватись до реального опору, а вважає за краще бути збоку, десь неподалік і прикриваючись правом ВИБОРЦЯ постійно вставляти свої п’ять копійок і сіяти розчарування.

Я завжди буду більше поважати самого захудалого опозиціонера який намагається, щось зробити, може і невдало, може з помилками, ніж отаких критиканів.

Звичайно найлегше сказати, що політики, в тому числі і опозиційні, убили в людей віру і тому ми маємо те, що маємо. І що далі? Стати Білоруссю, де більшість з пасивністю спостерігає як убивають по тюрмах опозиціонерів чи б’ють по морді за білоруську мову? І 17 років терпіти тирана котрий знищує білоруську ідентичність та самосвідомість…