Старовижівський район

СТАРОВИЖІВСЬКИЙ РАЙОН
 
Район розташований у північно-західній частині Волинської області. Межує з Ратнівським, Камінь-Каширським, Ковельським, Турійським, Любомльським та Шацьким районами.
Площа району становить 1120,9 тис. кв. кілометрів -- 5,6 % території області. До складу адміністративного району входять 46 сільських населених пунктів та селище міського типу Стара Вижівка.
Населення району становить 31 500 осіб, що становить 3,04 % від населення області, у тому числі в районному центрі проживас 5 138 чоловік.
Історія Старовижівщини сягає глибокої давнини.
Не одне десятиріччя вважалося, що Стара Вижівка бере свій початок як поселення у 1508 році, коли польський король Сигізмунд закріпив його за князями Сангушками у вотчинне володіння і дозволив їм заснувати містечко. Користуючись цим дозволом, Сангушки заснували в 1508 році містечко Нову Вижву, побудували у ньому замок, церкву з двома вівтарями і зробили його волосним центром. До складу Вижівської волості входили село Хотівель, Стара Вижва, Брідки, Гридки, Красна Воля, Секунь і Мостище.
Однак перша писемна згадка про селище Вишега, вона ж Вижва, датується червнем 1099 року. Жили тут люди і раніше, про що свідчать археологічні знахідки доби бронзи, та знайдено поселення часів Київської Русі.
Існує також легенда, що у ХІІ ст. на тутешні землі напали татаро-монголи, місцеві жителі поховалися у дупла старих дерев. Загарбники їх не знайшли і залишили цю територію. Люди, котрі вижили, казали: „Вижив”. І на цьому місці утворилось поселення Вижва.
Інша версія говорить, про те що назва селища пішла від того, що колись сліпа королівна, пропливаючі річкою на кораблі, вмилася водою з річки і прозріла, вигукнувши: „Я вижу”.
Вперше район як адміністративна одиниця був утворений у січні 1940 року із центром у с. Седлище і носив назву Седлищенський, а 7 червня 1946 року Указом Президії Верховної Ради УРСР його перейменовано в Старовижівський район з центром у смт. Стара Вижівка
У грудні 1962 р. район ліквідовано через укрупнення, а 8 грудня 1966 р. Указом Президії Верховної Ради утворено Старовижівський район в нинішньому становищі - 19 сільських та 1 селищна рада з 47 населеними пунктами.
Найстарішими є села Яревище і Грабове, перші писемні згадки про яких датуються відповідно 1287 і 1460 роками.
Рельєф району рівнинний з нахилом в північному напрямку.
У районі в умовах великої вологості та високого рівня підґрунтових вод утворилися в основному дерново-підзолисті, дерново-глеєві та супіщані грунти.
У промисловому відношенні з корисних копалин найбільше значення мають пісок, торф, глина, сапропель, розпочата розробка та видобування фосфоритів.
На території району є потужні запаси сапропелю, який накопичений у 22 озерах. Переважна більшість озер Старовижівщини карстового походження, тому вода в них прозора і чиста.
Цінність сапропелю, як мінеральної сировини, мас досить широкий спектр застосування в сільському господарстві, хімічній та парфумерній промисловості.
Неоціненним багатством Старовижівщини є її водні ресурси.  Тут протікає 17 річок , найбільші з яких: Вижівка - довжиною 42 км, Прип’ять - 14 км, Турія - 13 км (на території району).
Гордість району — лісові масиви в основному хвойних і дубових порід дерев та багаті природні рослинні ресурси.  Ліси становлять майже третину загальної площі району і мають досить важливе значення у формуванні ландшафту та унікального екологічного балансу території. Потенціал фауністичних ресурсів району визначається наявністю цінних видів лікувальних трав та дикорослих ягід. Місцеві ліси багаті на ягоди чорниці, малини, ожини, лохини.
На території краю збереглися унікальні куточки флори і фауни, де утворено 3 загальнозоологічні заказники, збережено 13 пам’яток природи, у тому числі - вікові лісові масиви.
 
ТУРИСТИЧНІ ОБ’ЄКТИ СТАРОВИЖІВСЬКОГО РАЙОНУ
 
  СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОНАСТИР, с. Мильці
Милецький Свято-Миколаївський чоловічий монастир – пам’ятка архітектури та культури.
За народними переказами, Милецький монастир був заснований монахами Вербського монастиря, що поблизу м. Ковеля, які неодноразово човнами спускалися вниз по річці Турії, де пізніше й виник монастир.
За іншою ж легендою, назва монастиря Мільці походить від того, що в давнину на цьому місці, на річці Турії, недалеко від обителі, були водяні млини, слов’янською – «мельницы», скорочено – «мельцы», які з часом і дали назву монастирю.
Перша письмова згадка про Милецький монастир датується 1522 роком і розповідає про те, що монастир є родинною обителлю князівського роду Сангушків. У 1532 році Милецький монастир згадується вже як існуючий. Це видно з монастирських актів, які свідчать, що Василь Сангушко Ковельський здійснив заміну своїх сіл селами, які належали даному монастирю. Це і підтверджує, що він уже існував і володів маєтками.
За легендою, перебуваючи на полюванні біля монастиря в 1540 році, його вперше відвідав князь Федір Андрійович Сангушко, староста Володимирський і маршалок землі Волинської. Він боляче відреагував на вбогість монастиря, який знаходився серед заростей і боліт. Одночасно був дуже враженим подвигом милецьких ченців. Тому, зворушений до глибини, князь Федір у 1542 році розпочинає будівництво церкви в пам’ять святителя Миколая, одночасно наділяючи монастир фундушами маєтку, які складалися з населених сіл з усіма їх землями, сінокосами і озерами. Ось чому князь Федір Андрійович Сангушко і вважається фундатором Милецького монастиря.
До складу комплексу входять Свято-Миколаївська церква, келії з трапезною, теплою церквою, що примикають до неї, дзвінниця, будинок настоятеля, будинки колишньої лікарні і церковно-парафіяльної школи. Збереглася майже цілком південна огорожа з в'їздними воротами і частина західної. Найбільшу художню цінність представляють Свято-Миколаївська церква і дзвіниця - перші і найбільш древні спорудження комплексу (1542 р.).
З початку XVIII ст. до 1832 р. на території монастиря побудовано кам'яний будинок настоятеля, нові келії, а в кінці XIX – на початку XXст. перебудовано дзвінницю, келії з трапезної і церквою, лікарню, церковно-приходську школу.
Храм побудований у візантійському стилі з притаманними даній місцевості особливостями, був мистецькою і архітектурною перлиною поліських зодчих.
 
ЦЕРКВИ
Одним з головних факторів, який сприяв побудові православного храму в селі Буцин, став приїзд імператора Миколи I (Павловича) на Волинь в 1842р. Він звернув увагу на малу кількість православних храмів Волині, після чого, видав розпорядження про початок церковного будівництва. Але це розпорядження стало виконуватися лише в 1859 році.
У 1861 році було розпочато будівництво. В 1864 році митрополит Варшавський Діонісій освятив храм. В 1872 році на пожертвування царської сім’ї, всіх вірних Православної церкви була збудована церковно-приходська школа. 
  В 1927 році православний прихід села Буцин отримав статус окремої самостійної парафії.
 
СВЯТО-ПОКРОВСЬКА ЦЕРКВА, с. Дубечне.
Заснована у ХVI ст. У 1762 р. дерев’яна церква, яку було продано в сусідній район у 1900 р. Через два роки засобами святого Синоду збудовано новий храм, який зберігається й донині.
 
СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКА, с.Кримне.
Свято-Михайлівська церква була споруджена за "казенний" рахунок у 1861 році.
Крім цієї церкви була ще одна дерев’яна церква, збудована у 1885 р. - Ризо-Положинська церква.
У середині 30 -х років ХХ століття село відвідав протоієрей М.Тучемський, якого вразила набожність селян.
Сьогодні церква - гарний дерев’яний храм.
 
Цегельна. Спочатку була каплиця. В другу половину XVIII ст. капітально відремонтована.
 
СВЯТО-СИМЕОНІВСЬКА ЦЕРКВА, с. Любохини
Збудована у 1867 році. Є пам’яткою архітектури місцевого значення. Дерев’яна, значна за розмірами, характерної для Полісся архітектури.
ЦЕРКВА АРХАНГЕЛА МИХАЇЛА, с. Секунь
Пам’ятка культури і архітектури місцевого значення, побудована у 1542-1588 роках. Існувала до середини 19 століття. Храм перебував в аварійному стані. Тому у 1893 році давню церкву перенесли на нове кладовище і освятили на честь преподобного Іова Почаївського. Сюди забрали різний церковний інвентар, церковний архів та давній образ Богородиці.
Ця церква згадувалася ще у 1840 роках професором Іванішевим, адже тут був знайдений давній образ "Святителя Миколая" візантійського письма.
Саме з цією церквою пов’язана і малярська творчість Т.Г.Шевченка.
Питання про перебування Шевченка на Волині залишалося тривалий час дискусійним. Але знайдений запис в інвентарній прицерковній книзі села Секунь Старовижівського району, як і зібрані вченими спогади-перекази очевидців, є досить переконливими аргументами.
 
СВЯТО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКА ЦЕРКВА, смт. Стара Вижівка
Церква збудована у 1869 році. Дерев’яна, на кам’яному фундаменті. Рідкістю є церковна дзвінниця, побудована за особливим типом побудови, що не часто зустрічається на Волині.
У роки І світової війни 6 дзвонів були продані за бочку рому австро-угорським окупантам.
На церковній території знаходяться могили німецьких солдатів.
 
ЦЕРКВА РІЗДВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ, с. Чевель
Архітектурний ансамбль храму є класичним зразком подібних дерев’яних побудов на Волині у ХІХ ст., і є пам’яткою історії та культури місцевого значення. В храмі зберігаються ікони, які обновились в оселях жителів села.
 
СВЯТО-ВОЗНЕСЕНСЬКА ЦЕРКВА, с.Яревище
Свято-Вознесенська церква була побудована у 1865 році за наказом імператора за гроші з державної казни. По штату при церкві були священик та псаломщик, яким платилася платня.
У володінні церкви - 37 га землі. Прихід мав одну загальнонародну двокласну школу.
В 1962 році церква за наказом влади була закрита і перетворена на місце збереження люпину та зерна.
24 січня 1989 року богослужіння в церкві відновлені. Окрасою церкви є стара дзвіниця з гарними дзвонами та пам’ятник з каменю у вигляді обрізаного дерева на честь померлої доньки одного з перших священиків.
 
ПАМ’ЯТКА ПРИРОДИ ДЕРЖАВНОГО ЗНАЧЕННЯ
 
Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Дубечне»
с. Дубечне, площа 2 га, Старовижівський держлісгосп, Старовижівське лісництво, кв. 29, вид. 24, кв. ЗО, вид. 27, утворений Указом Президента України № 715/96 від 20.08.96р.
Місце зростання 50 рідкісних та екзотичних порід дерев та 75 порід чагарників, зокрема, платана західного, тюльпанового дерева, софори японської, оцтового дерева, катальпи.
 
ЗАПОВІДНІ ТЕРИТОРІЇ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ
 
Орнітологічний заказник "Урочище Костянове"
с. Дубечне, площа 20,3 га, СВК «Полісся», утворений рішенням облвиконкому № 226 від 31.10.91р.
Озеро з болотяним масивом — місце масового розмноження водоплавних і навколоводних птахів, зокрема, крижня, чирки більшої і меншої, черні червоноголової, лиски, курочки водяної, норця великого, мартина звичайного, крячків білокрилого і чорного.
 
            Гідрологічний заказник „Вижівський”
Між с.Рудня-с.Текля, площа 1645 га, агрофірма „Правда” – 232 га, КСП „Колос” – 400 га, „Седлищенське” – 216 га, ім. Чапаєва – 24 га, „Світанок” 240 га, „Дружба” 533 га, утворений рішенням облради №17/19 від 17.03.94
Цінний природний комплекс, що включає заплаву р. Вижівки на відрізку 41 км, лучно-болотяні та чагарникові угіддя. Вздовж річки проходить шлях масової міграції птахів.
 
Загальногеологічний заказник „Дюна”
С.Нова Воля, площа 90,1 га, Старовижівський держлісгосп, Буцинське лісництво, кв.18, вид 7-12, 25-42, утворений рішенням облради №4/3 від 9.12.98р.
Рідкісна форма рельєфу – параболічна дюна, що зберіглася у природному стані, утворена роботою вітру на водно-льодовикових пісках в середньо четвертинну епоху, після Дніпровського материкового зледеніння. Дюна вкрита насадженнями сосни звичайної, віком до 40 років.
 
Ботанічна пам'ятка природи „Береза чорна”
С. Черемшинка, площа 0,01 га, Старовижівська районна шляхова ремонтно-будівельна дільниця, утворена рішенням облвиконкому № 312-р від 25.09.73.
Рідкісна порода дерева на Волині, віком 75 років.
 
Ботанічна пам'ятка природи "Дуб звичайний - велетень"
с. Дубечне, площа 0,1 га, Старовижівський держлісгосп, Дубечненське лісництво, кв. 19, вид. 36, утворена рішенням облвиконкому № 255 від 11.07.72р. (входить у площу загально-зоологічного заказника «Дубечненський»).
Цінне одиноке дерево віком 530 років, що зростає серед лісового масиву.
 
Ботанічна пам'ятка природи "Модрина"
с. Дубечне, площа 0,2 га, Старовижівський держлісгосп, Дубечненське лісництво, кв. 40, вид. 13, утворена рішенням облвиконкому № 226 від 31.10.91р. Дев'ять дерев віком до 65 років, діаметром стовбура 24 см, висотою до 25 м, що зростають у вологій судіброві.
Ботанічна пам'ятка природи "Сосна звичайна"
с. Глухи, площа 0,01 га, Старовижівський держлісгосп, Дубечненське лісництво, кв. 9, вид. 11, утворена рішенням облвиконкому № 255 від 11.07.72р. Одиноке дерево віком 230 років серед лісового масиву.
 
Заповідне урочище „Озеро Ченське”
С. Глухи, площа 52 га, КСП „Волинь”, утворене рішенням облвиконкому №401 від 23.11.79.
Озеро карстового походження, багате на рибу та раки, місце розмноження водоплавних та навколо водневих птахів, місце прольоту гагар чорноволих і гусей.
 
МІСЦЯ ВІДПОЧИНКУ СТАРОВИЖІВСЬКОГО РАЙОНУ
 
«Срібниця» – це цікавий і комфортабельний відпочинок на озері Пісочне у будь-яку пору року.
Привітні волинські пейзажі, затишний бір з сосновим ароматом і щебетом рідкісних лісових птахів, глибока блакитно-зелена далечінь озера Пісочне…   
 «Срібниця» пропонує зі смаком спроектовані комфортабельні номери з усіма зручностями, оснащені за найсучаснішими вимогами (супутникове телебачення, холодильник, автономні системи кондиціонування й опалення) та якісне обслуговування.
Відпочинок осінню, взимку, восени та влітку на базі відпочинку «Срібниці» - це завжди цікаво та корисно.
До ваших послуг: більярд, дарц, моторні човни, катамарани, віндсерфінг, волейбольний майданчик, бадмінтон, пейнтбол, квадрацикли, сауна та купання в ополонці, освітлений 100-метровий пірс, риболовля, альтанка для барбекю, велосипедні чи кінні прогулянки лісом, збирання грибів і ягід, а влітку – м’який піщаний пляж та обійми від природи насиченого сріблом озера.
Спеціально для дітей – обладнаний майданчик і кімната з великим вибором іграшок. На додаток до всього – смачна домашня кухня.
Якщо ви бажаєте поєднати відпочинок і плідну працю з колегами або справити позитивне враження на партнерів – чудовий варіант провести зустріч у спеціально обладнаній конференцзалі. «Срібниця» – відповідь на потреби мудрих та завбачливих лідерів, оптимальне рішення для тих, хто звик робити ставку на професіоналізм та ефективність у веденні справ. У результаті – сміливі перспективні ідеї, престижна репутація прогресивної організації та щедрі дивіденди від надійних ділових стосунків.
«Срібниця» з радістю організує для вас ділові зустрічі, фантастичні елітні святкування Днів народження, річниць, весіль і просто незабутній, багатий на позитивні враження відпочинок.
Одного разу відчувши переваги сучасного волинського курорту, ви повертатиметесь сюди знову і знову…
 
БАЗА ВІДПОЧИНКУ "ПІСОЧНЕ"
Біля міжнародної траси Ковель-Брест, яка проходить через село Буцинь Старовижівського району, знаходиться перлина Волинської області озеро Пісочне, яке займає майже 52 гектари водного плеса.
Краса озера, багаті на гриби та ягоди навколишні ліси, чисте повітря привабили жителів навколишніх міст для активного відпочинку на лоні мальовничої поліської природи.
Озеро Пісочне знаходиться 30 кілометрів від міста Ковель. Зручне географічне розташування, прекрасна природа, багате рибою озеро сподобалось працівникам підприємств і жителям міста Ковель. Тому у 1968 році вони вишли з ініціативою до Волинської обласної ради народних депутатів про будівництво на берегах озера баз відпочинку. Перший будинок був побудований колективом Ковельського вагонного депо. Бажання оздоровлювати своїх працівників виявили й інші підприємства міста Ковель. Берег озера розбудувався, покращувалися умови відпочинку. За кошти власників баз та Ковельського міськвиконкому була побудована автостоянка на 80 місць, під’їздна дорога, рятувальний пост, ряд закладів громадського харчування. З метою охорони майна баз, координації роботи відомчих баз, організації масового відпочинку, забезпечення охорони життя відпочиваючих на воді і охорони громадського порядку, конференцією власників баз було створено Волинську обласну громадську організацію "База відпочинку Пісочне".
Сьогодні та території Волинської обласної громадської організації "База відпочинку Пісочне", що займає близько п’яти гектарів рекреаційної зони, розміщені бази міста Луцька, Ковеля, селища Стара Вижівка. У літньому сезоні відпочинку до послуг відпочиваючих працюють кафе, бари, дискотеки. Можна провести час з вудкою та поплавати на катамаранах, човнах. Власники 56 баз і будинків відпочинку мають змогу прийняти за добу більше 800 чоловік у цьому мальовничому куточку природи. Невелика вартість путівки, від 15 до 35 грн. за місце, дає змогу оздоровитись всім бажаючим активного відпочинку.
Волинська обласна громадська організація "База відпочинку Пісочне" є візитною картою Старовижівського району, куди з задоволенням приїжджають відпочивати і проводити вільний час не тільки волиняни, а й гості з Львівської, Рівненської та інших областей, сусідньої Польщі та Білорусії.
 
Біля с. Галина Воля археологічна пам’ятка Семенова Гора - залишки первісно-общинних стоянок кам’яної доби.
 
 
 Сільська агросадиба „Надія” с. Текля, вул. Вереснева, 9, тел. 9-67-40, Дмитрук Надія Калениківна
 
Сільська агросадиба „Галина” смт. Стара Вижівка, вул.. Зелена, 10, тел. 2-17-85, 80663960455
 
 
 
*     
 
http://www.stvadm.gov.ua  – офіційний вебсайт