«3-4 заступники в комунальному закладі – це розкіш», - депутатка Волиньради Оксана Філіпчук

Фото: 

Оксана Філіпчук вперше обрана депутаткою Волинської обласної ради восени 2020 року. Окрім членства у майновій депутатській комісії, вона ініціювала створення та очолила міжфракційну групу «Рівні можливості».

В розмові з «Першим» Оксана Філіпчук розповіла про перший рік каденції, зміну керівників комунальних установ та проблеми свого округу.

* Цей матеріал створений в рамках спецпроекту «Перший в облраді». Спільно з Волинською обласною радою підсумовуємо перший рік каденції.

До депутатства багато років працювала в команді Вячеслава Рубльова

– Чому ви вирішили балотуватися? Від кого надійшла пропозиція?

– Я йшла на вибори в команді народного депутата Вячеслава Рубльова, бо працюю його помічницею на громадських засадах ще відтоді, як він був депутатом обласної ради. До цього була депутаткою Рожищенської районної ради. Там переконалася, що депутатство – спосіб реально змінювати життя громад, особливо після реформи з децентралізації, тому й погодилася на пропозицію взяти участь у виборах до обласної ради.

У цій команді – професійні люди з досвідом, обізнані і з особливостями місцевого самоврядування, і з політичною діяльністю. З ними я навчаюсь новому.

– Майнова комісія – це ваш особистий вибір чи фракція так вирішила?

– Ця тематика мені близька, бо у районній раді я також працювала у майновій комісії. Тому це мій особистий вибір.

З сином Арсеном

Довідка: Оксана Філіпчук – 36 років, народилась у Ковелі, проживає у Рожищі. Членкиня фракції «За майбутнє». У 2011-2021 роках працювала у Рожищенській районній друкарні. З жовтня 2021 – в.о. директора Центру науково-технічної творчості учнівської молоді Волинської обласної ради.

«Висока ціна на газ може призвести до колапсу»

– Зараз найбільш актуальне питання – величезна ціна на газ для комунальних установ. Анонсували, що вона буде 39 гривень за метр кубічний. Керівники не розуміють, чи підписувати їм договори на постачання за такою ціною. Чи ви бачите якесь рішення?

– Справді, заручниками ситуації стали бюджетні установи – школи, дитсадки, лікарні, заклади соцзахисту та культури, а також і теплокомуненергетичні підприємства, які надають послуги з централізованого теплопостачання як населенню, так і соціально-бюджетній сфері. Підписати угоди за ринковою ціною – 39 гривень за кубометр газу означає миттєво виснажити місцеві бюджети так, що більше ні на що не вистачить. До того ж наприкінці року в бюджетах і так не густо.

Я щодня цікавилася ситуацією в керівників установ, що працюють в мене на окрузі, і усі вони констатували: є великий ризик при таких цінах на енергоносії залишитися спершу без коштів, а потім і без опалення. Бо газопостачальні компанії панькатися з боржниками наміру не мають.

Варто зауважити, що на Волині, порівняно з іншими областями, ще не така критична ситуація. Свого часу в області було взято курс на перехід соціально-бюджетної сфери з газового на твердопаливне опалення. Але це, звісно, не 100%. Слава Богу, що маємо теплу осінь.

Вже після старту опалювального сезону завдяки тривалим і виснажливим переговорам Асоціації міст України з урядом, вдалося домогтися пільгової ціни для теплокомуненергетики та установ бюджетної сфери. Ціна кубометра тепер близько 17 гривень щоправда без врахування розподілу. Але! В бюджетах до кінця року передбачені видатки на енергоносії з розрахунку 8 гривень, і різницю все одно доведеться покривати, а особливо ні з чого.

Є й інші слабкі місця в цьому питанні. Наприклад, до переліку установ, на які поширюється пільгова ціна на газ, не увійшов наш обласний драмтеатр. Уряд не вважає цей заклад соціальною установою, тому паливо театру доведеться закуповувати за ринковою ціною, або ж закриватися на зимовий період.

По-друге, в проєкті бюджету на наступний рік доведені державою показники передбачають збільшення фінансування енергоносіїв лише на 8%, а не удвічі, як вони подорожчали. Держава нібито обіцяє якось компенсувати місцевим скарбницям різницю, однак тільки з наступного року. Але як саме і чи буде ця компенсація запроваджена раніше, ніж закінчиться опалювальний сезон, ясності немає. Натомість вже відомо, що наступного бюджетного року область недоотримає 120 мільйонів державної дотації.

Тому фінансово складним буде не тільки опалювальний період, а й увесь наступний рік.

«Не може бути в кожному закладі директор, 3-4 заступники і своя бухгалтерія»

– Епідемія коронавірусу вплинула на обласний бюджет не найкращим чином, а саме: зменшила надходження і навпаки – збільшила витрати. Голова обласної ради Григорій Недопад заявляв, що, зважаючи на це, потрібно переглядати витрати на комунальні установи, робити аудити, призначати ефективніших керівників. Щось з цього вже робиться?

– Найперше зазначу, що на розмір обласного бюджету вплинула не тільки епідемія. Значною мірою це зробила децентралізація. Переважна більшість податків тепер залишається в громадах. До рівня обласних рад децентралізаційна реформа не дійшла. Надходження до обласного бюджету суттєво зменшилися, а додаткових джерел його наповнення не з’явилося. При цьому обласний бюджет, як і раніше мусить утримувати в тому числі більше 100 комунальних установ.

Саме тому голова обласної ради й ініціює аудит господарсько-фінансової діяльності комунальних підприємств і ревізію їхніх штатних розписів. За умов хронічної нестачі коштів кожна бюджетна копійка повинна витрачатися ощадно і ефективно. Тому підтримую на 100% Григорія Вікторовича в цьому питанні. Стан справ кожної установи, яка фінансується з обласного бюджету, аналізується на засіданнях і майнової, і бюджетної комісій. І результати такого аналізу дають можливість знаходити резерви.

Скажімо, чимало закладів мають необґрунтовано великі штати, зокрема, адміністративних працівників. Для прикладу візьмемо позашкілля. Це - Мала академія наук, Центр науково-технічної творчості, Еколого-натуралістичний центр, Центр туризму… У кожній установі є керівники, їхні заступники, у більшості – своя бухгалтерія, при тому, що є ще й централізована в управлінні освіти.

Якби ж ми створили єдиний осередок позашкілля, могли б суттєво економити кошти обласного бюджету за рахунок скорочення видатків на адмінперсонал. Не може бути в кожній установі директор, 3-4 заступники і 3 бухгалтери. Як на мене – це недозволена розкіш при дефіциті фінансування. Практично усі асигнування ідуть на зарплатню, і нічого – на розвиток. А за рахунок централізації бухгалтерії, до прикладу, і оптимізації адмінперсоналу можна було б викроїти хоч щось для зміцнення матеріальної бази.

«У комунальних установах треба змінювати менеджмент. Або менеджерів»

З головою фракції «За майбутнє» Ігорем Лехом

– Григорій Недопад також згадував про неефективних керівників комунальних установ. Мовляв, деяких із них варто замінити. Що ви про це думаєте?

– Підтримую цілковито. У нас окремі керівники комунальних установ забувають про те, що вони наймані працівники. Попрацювавши деякий час, вони починають вважати підприємство своєю власністю, керують на власний розсуд, не радяться із засновником – обласною радою, ще й обурюються, що ми від них чогось вимагаємо.

Окрім того, статус комунального закладу зовсім не означає, що він має бути збитковим і повністю перебувати на утриманні бюджету. В статутах більшості комунальних установ передбачена госпрозрахункова діяльність. Тобто вони можуть і повинні заробляти! Однак, і з цим також проблеми. Словом, в комунальних установах треба міняти менеджмент. Або менеджерів.

– Для зміни керівника ви зазвичай чекаєте завершення контракту чи ініціюєте звільнення достроково?

– Звільнення по закінченню контракту менш болюче. Коли ти пропрацював 20 років на одній посаді і тебе звільняють, це дуже прикро б’є по самооцінці. Коли ж закінчується контракт, мені здається, звільнення проходить легше для обох сторін.

– Тобто якихось кричущих випадків, які вимагали б негайного втручання і звільнення, немає?

– Результати діяльності комунальних закладів час до часу розглядаються різними профільними депутатськими комісіями. Але значно повніша картина проглядається під час відвідин цих установ депутатами. Така практика запроваджена.

– Часто під час таких візитів прикрашають картину. Умовно, білять бордюри, стрижуть траву. Як побачити реальний стан справ?

– Навідатися без попередження. У стінах обласної ради можна лише слухати керівника, бачити гарні слайди. А от приїхати на місце – це вже зовсім інше. Як приклад наведу Волинський коледж культури і мистецтв імені І.Ф. Стравінського. Те, що ми побачили, дуже не сподобалось. В мене і колег склалося враження, що там зупинився час.

Тому в результаті директор пенсійного віку написав заяву на звільнення, а його обов’язки тимчасово виконує заступник. Заклад потребує свіжого дихання.

Депутатство – це не тільки проєкти рішень, а й світлофори на окрузі

– Інколи депутати роблять не лише те, що входить до їхніх безпосередніх обов’язків, а й дещо несподівані речі. Наприклад, на одній з останніх сесій ви озвучували запит про те, що потрібно встановити світлофор у селі Переспа, через яке пролягає траса міжнародного значення. Чому цим займаються депутати обласної ради, а не органи місцевого самоврядування?

– Фактично Рожищенська громада тільки утворилася і ще налаштовується працювати у розширених межах. У них є багато нових викликів, в тому числі ті, що перейшли у спадок від попередньої влади. І світлофор, на жаль, не перший у списку на фінансування з місцевого бюджету. Тому як обранець від цього округу в обласну раду я від імені жителів прошу про допомогу у тих, хто утримує дорогу. Якщо вони створили комфортні умови для водіїв, мусять тепер подбати і про пішоходів. Там поруч школа, а діти не можуть спокійно перейти трасу.

Ще одна проблема на окрузі – у селі Копачівка є складне нерегульоване перехрестя. Там доволі часто трапляються летальні випадки. За моїм зверненням тут встановили радар швидкості – сподіваюсь, хоч це змусить водіїв пригальмовувати.

– На якій стадії зараз ремонт дороги Сокіл – Рожище, що розпочався у серпні цього року?

– Дорога практично готова. І я вважаю це одним з найбільших успіхів команди Вячеслава Рубльова і його особисто. Адже це була багаторічна бпроблема: кількість запитів, звернень, клопотань, скарг склалися вже в томи! Бо погана дорога – це не тільки розбиті автомобілі і погане сполучення громадського транспорту. Це ще й неможливість дістатися вчасно пожежним, «швидкій», породіль часто не довозили на пологи до лікарні.

Тепер – це хороше дорожнє покриття з тротуарами, освітленням, зупинками, пішохідними переходами. Залишилося зробити відрізок Рожище – Оленівка. Вже є переможець торгів, і ми сподіваємось, що невдовзі дорогу завершать.

«Гендерні питання – це не лише проблеми жінок»

– Ви очолюєте міжфракційне об’єднання «Рівні можливості», до якого входять семеро депутатів. Чим воно займається?

– Головне завдання депутатської групи «Рівні можливості» – створення умов для рівних прав та можливостей і жінок, і чоловіків, де будуть враховані потреби кожної конкретної людини.

Незважаючи на те, що багато українців виступають за рівні можливості для чоловіків і жінок, велика частина не розуміє важливості цих процесів. Громадська свідомість у переважній більшості продовжує перебувати в полоні нав’язаних стереотипів. До прикладу, є неофіційний розподіл на жіночі та чоловічі професії чи види хатньої роботи. Начебто жінка не може бути успішною управліницею, а чоловіку соромно перебувати у відпустці по догляду за дітьми і т.д.

Ми ж виступаємо за те, що кожен з нас повинен робити власний вибір. Якщо жінка відразу після народження дитини хоче працювати, це виключно її право і ніхто не повинен її засуджувати.

Звичайно, є чимало тем, де більше порушуються права жінок, аніж чоловіків. Приміром, нам нерідко закидають, мовляв, не лише жінок потрібно захищати від домашнього насильства. Але, згідно зі статистикою, потерпілими від домашнього насильства у 95 відсотках випадків є саме жінки.

Я тісно співпрацюю з проєктом «Вирішуєш Ти» Жіночого руху «За майбутнє» на Волині. До адвокаток ініціативи щотижня звертаються жінки, які страждають від насильства, ті, які не можуть самотужки у мирний спосіб вирішити з ексчоловіками питання щодо участі мами і тата у вихованні дитини. Одне з пріоритетних питань роботи нашої депутатської групи – саме напрацювання шляхів розв’язання проблемних ситуацій у цій темі.

Цього року завершується обласна програма щодо протидії та запобігання домашньому насильству, тому ми обов’язково будемо подавати свої пропозиції до її нового проєкту. Також із колегами ми ініціюватимемо звернення від облради на підтримку конвенції Ради Європи про запобігання насильству проти жінок. Україна підписала її ще в 2011 році, але досі не запровадила. Довкола цього документу чимало міфів, які ми розвінчуємо. Імплементація конвенції украй необхідна, адже, за даними громадських організацій, кожна третя українка потерпає від насильства.

Чимало проблемних питань і щодо захисту прав людей та дітей з інвалідністю. Як голова групи я долучилася до відстоювання збільшення кількості годин перебування дітей у державній реабілітаційній установі «Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю «Пролісок». Спільними зусиллями разом з батьками діток, депутатками інших рад ми домоглися, що перебування дітей з 2 годин збільшили до 5-ти, відновили харчування та роботу стаціонарної групи.

Зараз разом з колегами ми працюємо над перспективою створення в області центрів денного перебування для молоді з інвалідністю. Адже нині цією категорією займаються лише громадські організації.

Також одна з останніх ініціатив – налагодити контроль за харчуванням в дитячих садках. Це дуже важливе питання, бо батьки сплачують 50% вартості харчування (решту фінансує громада), але не мають впливу на те, хто і як надає ці послуги. При цьому є багато нарікань на якість. Виробники спекулюють на маслі, молоці – постачають неякісні продукти. Ми ж хочемо добитись батьківського контролю за харчуванням наших дітей. Зараз над цим працюють юристи «Жіночого руху». Попереду чимало роботи та планів.

– Нещодавно ви стали виконувачкою обов’язків директора Центру науково-технічної творчості. Чи є вже якісь плани на цій посаді?

– Насправді центр має великий потенціал. У ньому працюють творчі, ідейні люди. Дуже цікаві напрямки - робототехніка, автомоделювання, комп’ютерні технології. Багато приватних шкіл сьогодні відкривають подібні і навчають там дітей за шалені гроші. Тобто попит на такі послуги є, але приватні школи беруть сучасним обладнанням.

Мені прикро, що дітей сьогодні везуть на екскурсії в торгові центри, тому є наміри зробити у нашому закладі екскурсійний центр із планетарієм, віртуальною реальністю, кінотеатром.

У керівників гуртків також є баченням розвитку. Не вистачає тільки грошей. Тому будемо шукати меценатів і брати участь у грантових програмах. Разом ми це зможемо. Зміни потрібні, щоб зберегти позашкільну освіту.

Текст: Віта Сахнік

Фото: Інна Максимчук