Савчук ніколи не буде Божидарніком і Коцаном

Фото: 

 

Луцький національний університет – один з двох потужних «китів» вищої освіти на Волині. Очільник вишу Петро Савчук – амбітний керівник, і, водночас, менеджер-оптимізатор, який знає, як розвивати свій університет у відповідності до умов сучасності. Він загартовується не лише в крижаній воді, а й політичній боротьбі, де потрібно знайти оптимальний вихід для рідного вишу. Зустрічаюся із Петром Савчуком у його кабінеті: ректор по-дружньому тисне руку, розповідає жарт про нову краватку та люб’язно вимикає телефон, аби нашій розмові ніщо не завадило.

 – Студенти святкують, а університет продовжує працювати. Фактично, щойно закінчилось засідання ректорату.  Розкажіть про проблеми, які обговорювали Ви та Ваші колеги?

– Ну студенти зараз не зовсім святкують. Частина з них на практиці, частина – на стажуванні, інші – готують свої випускові роботи. Переважна ж більшість, особливо успішні студенти, спокійно відпочивають, бо семестр в нас розпочинається аж з першого березня. До речі, ми це зробили не лише з метою оптимізації фінансових видатків за комунальні послуги. На цей рік ми з колегами запланували багато інфраструктурних змін. Якщо Ви зауважили, то зараз до сорока вікон замінюємо. Також студенти мають можливість взяти участь у паралельних заходах, які будуть в нас відбуватися. Зрештою, на цих вихідних студентська рада збирала представників студентських рад зі всієї України на свій захід. Тому студенти в активному відпочинку, а працівники і весь університет після різдвяних свят з хорошим настроєм і хорошими бажаннями, адже рік ми завершили непогано. Не лише мали змогу дати преміальні на загальну суму в 200 тисяч гривень кращим працівникам і керівникам  структурних підрозділів, а й повністю закрили всі питання, які стосувалися енергоносіїв. Також ми отримали можливість близько півмільйона гривень задіяти на нашу інфраструктуру.

 – Чи говорилося на ректораті про багатостраждальний Любешівський коледж ЛНТУ. Яка доля цього навчального закладу?

– Тут є дві складових. По-перше, у зв’язку із форс-мажорною ситуацією він став не багатостраждальним, а таким що привертає до себе додаткову увагу. Це був прекрасний коледж з хорошими традиціями, який займав певну нішу. Ця ситуація призвела до того, що довелося екстрено трансформувати навчальний процес і робити інші зміни. Наразі там є певна стабільність . Але Ви вірно зауважили – проблема існує. Близько 16 мільйонів гривень треба для того, щоб нівелювати дефекти і руйнування, а вони там досить серйозні були. Треба буде досить ґрунтовно попрацювати, щоб повністю відродити функціонування даного корпусу. По-друге, всі заклади, які дотичні до профтехосвіти, очікують завершення реформи. Ви знаєте, що базові документи міністерство вже подало і Верховна Рада їх затвердила. На черзі вже закон і про професійну освіту, де всі крапки над «і» будуть розставлені, але на сьогодні там немає одностайності щодо місця вишів в системі ступеневої підготовки, немає одностайності в плані фінансування. Чи  це буде чисто регіональний проект, чи загальнодержавний хоча б для певних складових. В державному бюджеті зараз збережені можливості фінансування структурних підрозділів, однак не до кінця зрозуміло, яке це буде фінансування. Перебування на Волині комітету Верховної Ради з питань освіти і науки та тісне спілкування з членами комітету і представниками міністерства дає мені надію, що вони прислухаються до думки ректорів як експертів в тому плані, що намагання відокремити профтехосвіту в окрему ланку зашкодить системі освіти в Україні. Чому? Тому, що переваги співпраці очевидні. Наприклад, наші структурні підрозділи мають можливість безкоштовно і в будь-який момент отримати підсилення як нашими кадрами, так й іншою допомогою. Викладачі мають змогу паралельно викладати у двох вишах. Безумовно, це впливає на якість підготовки. Ще одна позиція – кращі ідуть в коледжі на молодшого бакалавра, а потім за скороченої системи підготовки можуть отримати повну вищу освіту. Тобто кращі з кращих стать хорошими інженерами, висококваліфікованими технічними, профільними фахівцями і це в загальному дає плюси. Відсутність ступневості буде сприяти тому, що буде ще більший відтік кадрів за кордон і буде зменшувати кількість охочих навчатися у вишах. Для університетів плюс тут також є. Всі профільні виші мають можливість за рахунок співпраці з нижчими ланками надавати ті ж самі робітничі професії майбутнім інженерам. Колися я сам закінчив училище й отримав непогано професійну підготовку перед вишом. Це єдиний шлях, щоб максимально ефективно готувати студентів на перших етапах. Власне, за рахунок оцих робітних професій виробляються так звані компетенції, яких на першому етапі ніхто не може надати.

 – Ще одна резонансна будівля – Будинок офіцерів і перипетії щодо власності на нього. Яка наразі ситуація із цією будівлею?

– Останнім часом в силу різних обставин певні особи пробують зазіхати на майно і на територію університету. Для прикладу, той же Будинок офіцерів. Спочатку була інформація, що міністерство оборони хоче його повернути собі. Я інформую, що ми будемо боротися і маємо всі можливості захистити цей об’єкт у нашій власності. Це питання я вже пропрацював на всіх рівнях. Є спроби зазіхати на нашу земельну територію. Були провокативні інформаційні повідомлення про наркопритон у цій будівлі. Це абсурд . У нас там постійно охорона. Також було намагання зруйнувати елементи конструкції. Зараз я подав відповідний депутатський запит і на часі судовий позов. Звісно, якщо це питання з сусідами не буде вирішено по мирному.

 – Тобто цю територію буквально хочуть «віджати»?

– Так. Хочуть посунути територію і для себе збільшити її.

Іде неоголошена війна і кожному треба робити все для могутності держави.

 – Декілька років тому у виші відкрилася військова кафедра.  Чи виправдовує себе ця спеціальність?

– Це був дуже успішний проект для університету. Ми не лише зміцнили нашу матеріально-технічну базу, не тільки посилили свій імідж, а й робимо реальний вклад у підсилення обороноздатності нашої країни. Іде неоголошена війна і треба кожному робити все для могутності держави. Кому як не технічним вишам бути в цьому процесі. Тому що, окрім військово-облікової спеціальності, яку отримають курсанти, там іде й підсилення підготовки, від фізичної до інтелектуальної. Це безумовно впливає на якість самих фахівців, їхню мотивацію і перспективи, на їх можливості. Технічні виші маючи свою певну інфраструктуру. У нас є своє СТО, свої бокси, класи, де відбувається практична підготовка автомобілістів і інших інженерів дотичних до цієї підготовки. Тому, власне, це допомогло оптимізувати матеріально-технічну базу. При допомозі Волинської обласної ради, депутатів та голови ОДА Володимира Гунчика ми змогли отримати додаткове фінансове підсилення двома траншами, що дозволило нам зробити не лише автономну систему енергопостачання, а й дистанціювати територію від зовнішнього впливу. Це нам дає і безпеку, і якість, і стабільність. Це такі плюси. Однак, були і складні моменти, адже реалізація такого проекту, крім відповідальності, несе додаткове навантаження в плані атестації чи перевірок, але ми з честю пройшли ці етапи, отримали кредити довіри і дивимось вперед.

 –Якщо вже згадали про війну, то хотілось би дізнатися, чи є серед студентів ЛНТУ герої, що захищають нашу землю на східних рубежах?

– Є заочники-студенти. Я можливо повної картини не дам, але в попередні роки у нас багато студентів були мобілізовані. Вони повернулися в університет, ми їх шануємо, звертаємо на них особливу увагу. Є, на жаль, у нас і втрати. Загинуло троє наших студентів. Один з них – Олег Твердохліб, який нам допомагав багато в плані підготовки. Хотів допомогти на військовій кафедрі, але, на жаль, він пішов з цього світу. Загалом по всьому вишу у нас понад десять загиблих. Світла пам’ять їм.

Наші випускники отримують більше шансів знайти гідне місце роботи

 – Напевно найвище мірило успіху університету – працевлаштування студентів. Випускники ЛНТУ – затребувані фахівці на ринку праці?

– Ну я відверто Вам скажу, що якби я був роботодавець і мені б поставили перед вибором: взяти випускника технічного вишу, чи гуманітарного, при всій повазі до колег, я б дав первинний шанс потенційному інженеру, електрику, механіку. Крім загальноосвітньої підготовки, у нас великий акцент робиться на підготовку спеціалізовану. Її називають профільною, і це дає більші можливості, більший кругозір і потенціал на старті. Якщо говорити про загальну динаміку стосовно наших випускників, то вона аналогічна як і по всій Україні. Потреби ринку зараз не настільки використані чи реалізовані, щоб можна було всім знайти роботу з таким рівнем забезпечення, щоб всі були задоволені. На жаль, економіка поки тільки відроджується. Тим більше війна іде і вона свої корективи робить, але, власне, існують хороші можливості у наших теперішніх і потенційних випускників займатися власною справою чи дотично десь реалізовуватися. Ми їм це даємо на етапі підготовки, підсилюємо. Наприклад, у нас створений бізнес-інноваційний  центр. Це проект, який ми виграли на рівні держави. Ми створюємо бізнес-інкубатор, діють бізнес-школи. Наші випускники отримують більше шансів знайти гідне місце роботи. Однак, власне, у нас багато ще проблем в цьому плані. Ми знаємо про ці проблеми, намагаємось їх вирішувати. Роботодавці в переважній більшості незадоволені певними складовими підготовки, бо будь-який роботодавець орієнтований на своє виробництво, на свою сферу і зазвичай, це дуже вузькоспеціалізовані елементи, при загальній підготовці їх неможливо врахувати. Можливо, лише тоді, коли є тісна комунікація з цими підприємствами чи структурами. Для цього ми пропрацювали цілу дорожню карту. Ми зараз радикально переглядаємо наші навчальні плани підготовки. В найближчі дні ми будемо проводити інтерв’ювання наших студентів, щоб можна було оцінити їх потреби і вчасно підготуватися до нового навчального року. У нас ще є внутрішні ініціативи студентів: ми проводили внутрішню самооцінку, проводимо анкетування підприємств, які можуть бути показовими для тих, чи інших спеціальностей. Для цього задіюємо технології Європейського Союзу в рамках проекту «Темпус Матенг», де ми зібрали відповідну базу даних. Тому ми ідемо з двох боків. З одного боку робимо внутрішню самооцінку, а з другого будемо спів ставляти все з потребами ринку. Я думаю, що це дозволить не лише привернути увагу роботодавців, а й сприяти більш ефективному працевлаштуванню наших випускників.

 –  Університет відкрив низку нових спеціальностей. Серед них, зокрема, і філологічна дисципліна – прикладна лінгвістика. Відкриття цієї спеціальності – вимога часу чи спроба нав’язати конкуренцію СНУ?

 – І перше, і друге. Без якісної іноземної  мови ми не зможемо розвивати університет в співпраці із зарубіжжям. Якщо ми маємо потенціал і вважаємо, що ми не менш потужні, ніж наш дружній виш, то чому ми не можемо цим займатися?  Для ринку освітніх послуг це тільки плюс. Зменшиться ціна на навчання, якість підготовки буде вища. Ринок дає конкуренцію, а конкуренція – це плюси.

Тільки лінивий може сказати, що в системі вищої освіти щось не так

– Чимало фахівців критикують нове освітнє законодавство. Таку думку в інтерв’ю нашому виданню висловлював і Ваш колега – ректор СНУ Ігор Коцан. Чи адаптована реформа до сучасних умов вищої освіти?

 – Безумовно, що та дорожня карта, яку запропонувало міністерство, формувалася довгий період часу. Вищу освіту не можна розглядати без інших ланок. В контексті тої ж самої дванадцятирічної освіти в школі, яка дасть можливість на завершальному етапі навчання відокремлювати людей, які підуть за професійним спрямуванням від тих, що підуть в систему підготовки вишів. У нас дійсно сьогодні на рівні держави завдяки міністерству, всім гілкам законодавств, ради ректорів сформувалася непогана тенденція. До того ж поняття автономії вишу не формальне, а реальне. Тому що, така річ як спеціалізація, або освітні програми – ніша, яка не блокується і не обмежується ніякими чиновниками. Можна самостійно вести політику і швидко, динамічно орієнтуватися на потреби ринку, закінчуючи такими системними речами, як залучення додаткового фінансування, створення ендаументів. Зараз ці можливості є для всіх.  Ми також формуємо такий спеціалізований фонд. Другий аспект – це залучення стейкхолдерів. Провідні випускники, безумовно, мають жити вузами і на них треба орієнтуватися, бо це своєрідний міні-бренд. Також, надзвичайно важливо, що на рівні освоєння, або переміщення фінансів, відкриваються додаткові можливості. Наприклад, можна класти на депозит частину коштів для того, щоб збільшити фінансову стабільність університету.  В системі перевірок також немає проблем. Я в міністерство приїжджаю не з острахом чи  застереженнями, я їду до них як до друзів. Я абсолютно комфортно себе почуваю з працівниками міністерства, із заступником міністра . Там завжди можна отримати фахову експертну оцінку. Тільки лінивий може сказати, що в системі вищої освіти щось не так чи чогось їм не вистачає. Той, хто активний –  має всі можливості.

 – Вашу роботу часто порівнюють із роботою згадуваного вже Ігоря Коцана . Але напевно найчастіше порівняння з вашим багаторічним попередником – Віктором Божидарніком.  Це не тисне на Вас психологічно?

 – Це не є тягарем. Для мене це не перешкоди чи лакмусовий папірець. Це зразок людей успішних. Я однозначно намагаюся перейняти потужні менеджерські методи, які застосовував і Віктор Володимирович, і застосовує Ігор Ярославович. Але Савчук ніколи не буде Божидарніком і Коцаном. У мене зовсім інша ситуація та і я зовсім інший, інші підходи до побудови своєї діяльності. На мою думку, зараз бути ректором важче. Особливо стартувати, не маючи серйозної фінансового фундаменту, отримавши більш жорстоку конкуренцію на ринку освітніх послуг. Можливості вже набагато менші, менше бюджетне фінансування, Це змушує бути набагато шустрішим, агресивнішим і креативнішим. Ми зовсім різні і, напевно, це добре.

– Чи не відчували вставляння шпиць у колеса від родини покійного ректора та його оточення?

– Абсолютно цього не було і немає. Були люди, які намагалися певним чином провокувати ситуацію. Це люди, яких не було видно. Напевно вони просто не змогли себе реалізувати, або навіть така банальна заздрість була, чи намагання щось таке зробити на що немає можливості. З оточенням покійного ректора у мене немає таких моментів. Більше того, я вважаю, що це потужна освітньо-наукова сім’я, що Зоряна Герасимчук, що Тарас Божидарнік – серйозні особистості, які багато роблять і в перспективі будуть багато робити. Взагалі я в свої діяльності не бачу ворогів, бачу тільки опонентів. Це цивілізовано і правильно. Ми всі різні, особливо, якщо це потужна інтелектуальна боротьба, то праві, швидше за все, дві сторони. Хтось має певний кредит довіри і відповідальність за плечима, а хтось просто працює як експерт. Тому, власне, в цьому і відмінність. Треба поважати думку всіх колег і взяти всі плюси. Тоді буде результат.

– Мав можливість бути присутнім на прес-конференції після засідання наглядової ради, де ви та члени цього органу звітували про зроблене. Наскільки змінилася робота органу після зміни його голови?

– Тут питання не тільки в очільнику. Абсолютно змінилася ситуація в зв’язку з тим, що зараз у нас наглядова рада стейкхолдерів. Окрім Степана Петровича Івахіва і ще двох людей, всі інші – наші випускники. Це все видатні особистості, які чимало зробили для Волині. Це нам дуже підсилило можливості університету. Зокрема, було близько мільйона гривень додаткових інвестицій за минулий рік в університет. В різних його аспектах, від створення найсучаснішого на Волині навчально-виробничого комплексу студентського харчування і  закінчуючи мікропроектами, які зараз реалізовуються в аспектах створення науково-технологічно парку. Ви про це все дізнаєтесь і побачите. Безумовно, були деякі превентивні заходи. Це підтримка наших заходів.  Це все не разові зусилля, а системна робота з підсилення позицій кожен кожного.

– Тобто можна говорити про грошові вливання від стейкхолдерів?

– Так, якщо ми говоримо про співпрацю з фінансовими джерелами, то на сьогодні, на жаль, банківський ринок далекий від університетів. Багато моментів не реалізовано, немає кредиту довіри, немає спеціальних портфелів чи програм, які виші могли б використовувати. Немає на рівні держави ще повного законодавчого врегулювання можливостей для державних вишів. Наприклад, казначейську позичку ще до цих пір я не можу взяти і не один державний виш не може. Хоча я б із задоволенням десять мільйонів взяв  і повернув би їх, бо є потенціал. Єдині механізми – працювати із стейкхолдерами або через них працювати із їхнім середовищем, щоб можна було робити спільні трьохсторонні проекти. Наприклад, ми побудували власну котельню для спорткомплексу із залученням наших випускників. Також, ми реалізували ряд спільних проектів. Я думаю, що ми будемо розвивати нашу базу відпочинку. Є багато амбітних проектів, які ми в цьому році будемо реалізовувати. Це стосується і колишнього приміщення Будинку офіцерів, побудови сучасної бази на озері Пісочне.

У нас в області є три політичних «кити»

– Чи підтримує більшість в облраді питання, що стосуються вашого вишу?

– Приємно, що така підтримка посилюється. Не завжди все вдається тому, що кожен з депутатів тягне ковдру на себе, на свій округ, в кожного свої інтереси. В загальному,  останнім часом нам вдається переконувати депутатів, що це державний виш, волинський, і тут не може бути чиїхось меркантильних інтересів. Ми робимо спільну справу і не можна говорити, що оскільки це державне фінансування, то всі проблеми нехай вирішуються на рівні Києва. Більшість випускників  ЛНТУ  залишаються на Волині. Співпраця з бізнесом постійно іде. Університет надає колосальну кількість консультацій, послуг, в різних форматах, але інколи створюють видимість, що це не має дотичності до співфінансування. Ні, часи змінилися і теперішні депутати, і майбутні, будуть залучати такі потужні структури, як університет для розвитку громад.

– Все ж на рівні області тільки лінивий не помітить політичного протистояння між обласною радою та ОДА. Наскільки важко втримувати баланс  та університет залишати поза політикою?

– У нас в області є три політичних «кити». Перший кит – потужна структура «Континіум», яка для Волині зробила більш, ніж багато. Друга – фонд Ігоря Палиці. Він останні роки теж суттєво влився в область, і не лише в Луцьк. По останніх виборах ви бачите, що робота, яка була зроблена – отримала підтримку під час виборів. Ну і в нас досить потужна вертикаль адміністративна в особі Володимира Петровича (Гунчика, – прим. автора), його заступників і відповідних підрозділів. Я особисто і мої колеги намагаємось тримати нейтралітет. Але це дійсно непросто. Однак, це єдина панацея. Виш має бути за межами політики, як експерт, як певний потенціал для розвитку, але ні в якому разі він не має встрявати в певні розбірки. Більше того –  за межами університету треба поважати кожного. Кожен має право на свою політичну позицію, на свою думку, але ми маємо всім показувати, що за межами університету можна дискутувати, а в університеті –  будемо об’єднуватися. Тому, власне, я і свою місію бачу, щоб таких потужних особистостей об’єднувати навколо спільних проектів. Так, бувають гострі моменти і складні питання, але можна принаймні об’єднувати свої зусилля на конструктивних питаннях, які підсилюють і область, і ті чи інші структури. Це і буде реноме цих особистостей. Це мій шлях і моя місія. Я думаю, що і наш університет, і СНУ, якщо буде дистанціюватися від будь-яких політичних розбірок, тільки виграє від цього.

Я завжди послідовний і позиція у мене стабільна

– Неспокійна ситуація і на загальнодержавному рівні. Студенти ж як ніхто інший мінливі до змін у державі….

– Знаєте, у протистоянні між рішуче налаштованими на зміни політиками, на кшталт Саакашвілі,  та командою президента,  я підтримаю главу держави. Не через те, що у нас державний виш. Я завжди послідовний і позиція у мене стабільна. Я за те, що зараз робить Президент. Йому нелегко, адже маємо серйозного ворога і в нас активна фаза неоголошеної війни. Є багато ризиків і проблем, які йому доводиться вирішувати. Ми повинні закрити питання цієї неоголошеної війни і для цього треба об’єднувати зусилля.

– Радикальних настроїв певних елементів суспільства Ви не підтримуєте?

– Абсолютно ні, Я вважаю, що це провокаційна діяльність, яка не дасть можливості прискорити мир на території України.

– Якою буде Ваша реакція, якщо хтось з студентів захоче взяти участь у якихось радикальних акціях?

– Студенти мають право на власну думку, якщо їм є 18 років. Тоді вони, як виборці, мають право її висвітлювати. Політика не має стосуватися університету і їх навчального процесу. Тобто якщо це у вихідний день, і під контролем батьків – будь ласка. Але не під час занять.

– Після питань серйозних перейдемо до жартівливого. Сорока на хвості принесла вісточку про те, що Ви моржуєте і збираєтесь покупатися на Водохреще.

– Це вже втретє я купаюся на Водохреще. Більше того – закривав сезон на Світязі і на Дністрі. Зміцнювати своє здоров’я, гартуватися – це на часі для кожного. Тому своїм прикладом показую, що це треба робити.

– Що ще про Вас не знають Ваші студенти?

Студенти багато не знають. Намагаюсь уникати місць, де концентруються студенти поза навчанням (посміхається). Це я жартома, але якщо серйозно, то є багато хобі, якими займаюся. Розпочинаючи від шахів і закінчуючи заходами на свіжому повітрі. Я полюбляю баскетбол, туризм. Чим більше студенти будуть пропонувати спільні проекти, тим більше будуть знати на що здатний їхній ректор.

– Різдвяні свята підходять до завершення, однак ще попереду свято Водохреща. Щоб Ви побажали своїм колегам, студентам, та, звісно, читачам нашого сайту?

– Ваше інформаційне видання я дуже шаную. Дійсно, воно вже на Волині утвердилось давно і постійно намагається правдиво подавати інформацію. Це не лише частина вашої назви. Це справді так є. Хочу побажати вам професійних здобутків, професійного росту та зміцнення позицій, а волинянам і політехівцям, щоб вони максимально були успішними ,креативними і щасливими у своїй діяльності і повсякденні.

Спілкувався Андрій МОШКУН

Ф0то – Олександра Містюк