Заробляти на похоронах книгарень – гріх!

Фото: 

Святослав Кравчук належить до категорії депутатів Волинської обласної ради з чіткою життєвою позицією та професійним підходом до кожного питання. Це – аксіома, яка відома далеко за межами органу найвищої представницької влади Волині. Вона знайшла своє підтвердження і в проблемі, котра виникла вже давно, але набула злободенності буквально в ці дні.

Довідково

Кравчук Святослав Євгенович. У жовтні 2015 р. обраний депутатом Волинської обласної ради у багатомандатному виборчому окрузі від Волинської  обласної організації політичної партії «Наш край». Член постійної комісії з питань використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. У 1994-2006 рр. – секретар Луцької міськради, перший заступник Луцького міського голови. В 2006-2010 рр. – заступник голови облдержадміністрації з гуманітарних питань. У 2010-2015 рр. – перший заступник Луцького міського голови.

Отже, депутати Луцької міськради на засіданні комісії міськради з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету та фінансів 25 червня проголосували за продаж приміщення міської комунальної власності, де розміщуються комунальні підприємства облради – книгарні «Освіта» і «Планета». 

«Це єдине вільне приміщення в центрі, тому його можна буде дорого продати», – пояснив мотиви один із них.

Оскільки депутат облради Святослав Кравчук менше місяця тому піднімав проблему долі цих книгарень, то ми зустрілися, щоб детальніше поговорити про цю важливу тему.

– Під час одного з засідань профільної депутатської комісії ви доволі гостро виступили на захист книгарні «Освіта» і «Планета». Але тоді ніхто не знав, що бюджетна комісія Луцької міськради, котрій належить приміщення на луцькому проспекті Волі, 8, вирішить… продати його! Як прокоментуєте події, які так стрімко розвиваються?

– Ми стикнулися з черговою фазою якогось «дикого капіталізму», коли спритники під різноманітним соусом і в будь-який спосіб намагаються примножити свої статки. Вони дуже рідко воюють із рівними собі, а зазвичай збиткують ся над беззахисними. І книгарні здалися їм легким об’єктом для наживи…

В чому суть? Питання роботи закладів, які торгують книгами, воно дуже гостре. Ми його неодноразово піднімалося депутатами облради як нинішнього, так і попереднього скликань. І якщо ситуація з «Планетою» була більш-менш зрозумілим, бо ця книгарня, здебільшого, торгувала науковими виданнями, котрі користуються обмеженим попитом, то «Освіта» – це зовсім інше! Вона продає високохудожну україномовну продукцію для всіх категорій читачів, у тому числі – і для дітей. І коли депутати погодилися закрити комунальне підприємство облради «Планета», то вирішили, що функції цієї книгарні будуть передані іншому комунальному підприємству – «Освіті» на чолі з Оксаною Грінченко. І що ця книгарня не зникне, а, навпаки, розшириться за рахунок «Планети», котра в тому самому приміщенні по-сусідству, опанує новий спектр послуг, знайде інші джерела доходів...

– Хотіли як краще, вийшло як завжди?..

– У наш тривожний та складний час, коли люди й так між собою мало спілкуються, сидять в Інтернеті і навіть не знають своїх сусідів по під’їзду в багатоповерхівках, лише книга стає тим об’єднуючим фактором, котрий налагоджує не лише діалог між автором і читачем, але й між свідомими представниками суспільства. Чому ми таку велику увагу приділяємо саме цьому комунальному підприємству облради? Хтось може сказати: в м. луцьку й так багато книгарень, навіщо тоді «Освіта»? Так, підприємців, які торгують друкованою продукцією, немало. І магазинів – також. Але справа в тому, що це їхній бізнес. Доки він приносить прибуток, вони ним займаються. Завтра гроші перестануть надходити – закриють, переключаться на щось інше… То хто хоче, щоб високоякісна книжка просто пропала з полиць спеціалізованих магазинів, як, власне, і є тривожна перспектива зникнення самих книгарень. Саме тому я й наголошую: маємо зберегти єдине комунальне підприємство облради. яке займається лише торгівлею книжками, щоб б довкола не відбувалося! Та навіть у непрості 90-ті роки, коли люди хліба не могли купити, обласні органи влади та міськрада, де я працював, нікому в голову не приходила ідея продати «Планету» чи «Освіту»! І тоді комунальне підприємство належало області, а приміщення – міськраді. І ми на рівні влади Луцька забезпечували максимальний режим сприяння! Навіть, як треба було, то й відстрочували термін сплати оренди, розрахунку за комунспослуги і так далі… І ніколи ніяких конфліктів між органами влади області та міста не виникало. Причому, розуміння було і на рівні облради. І на рівні облдержадміністрації.

– Може, когось просто дуже зацікавило приміщення в центрі м. Луцька на проспекті Волі?

– Цілком вірогідно. Але той, хто так хоче його продати, не забуває: кожен керівник при владі знаходиться тимчасово. І якщо сьогодні дати дозвіл на продаж приміщення книгарні «Освіта», що автоматично означатиме її ліквідацію, то завтра уже нічого повернути не зможемо. На сто відсотків можу гарантувати: продавши споруду, міськрада не отримає жодних гарантій від нового власника, що тут залишиться книгарня. Тут буде що завгодно, тільки не книга! І я дуже сумніваюся, що бюджет м. Луцька отримає великі гроші за цю сумнівну оборудку… Власне, бюджет треба наповнювати не в такий спосіб! І ще одне: це ж який рівень цинізму треба мати, щоб зазіхати на «Освіту» напередодні славного 60-річного ювілею, котрий маємо відзначити в наступному році!То як так виходить: «кляті комуняки» книгарні відкривали, а «щирі патріоти» ці магазини прагнуть закрити?! Особливо мене гнітить та обставина, що представники обох гілок обласної влади в цій ситуації демонструють дивну пасивність.

– Але логіка в тому, що настала пора модернізувати усталені форми книжкової торгівлі, погодьтеся, присутня…

– Звичайно! Я теж підтримую ідею, щоб у приміщенні книгарень, наприклад, відкрити кав’ярню! Чому б не оголосити тендер, не прийняти найкращу пропозицію і не почати співпрацювати з інвестором, який вдихне новий струмінь життя в роботу комунального підприємства облради. Чому б і ні? Нехай 60% залишиться у власності облради, решта – в інвестора. Я недавно був в Івано-Франківську і бачив, як на практиці реалізована ця цікава ідея. Але тоді книгарня збережеться і стане ще популярнішою. Не думаю, що для нинішнього складу облради, де більшість становлять, в основному, ті самі представники політичних сил, що і в Луцькій міськраді, є якоюсь проблемою позитивно вирішити питання збереження книгарень у приміщеннях на проспекті Волі: і «Освіти», і «Планети». Я не вірю, що голова облради Ігор Палиця підтримує ідею їх закриття.

– Думаю, що ваші аргументи секретар міськради, виконувач повноважень Луцького міського голови Григорій Пустовіт неодмінно почує. А на рівні колег в облраді сподіваєтеся на підтримку?

– На жаль, однодумців не багато… Депутат із нашої постійної комісії Сергій Слабенко пропонував цю проблему вирішити на сесійному засіданні, але депутати зняли його з розгляду. Може, вони не вникли в суть? Тому вірю, що вони таки зрозуміють, про що йдеться в долі «Освіти» і «Планети» та стануть на захист української книжки. Головне: не віддати в чужі руки приміщення книгарень! А якщо оборудку деякі спритники проведуть, то гріш ціна всім депутатам: і міським, і обласним. Це не те місце, де комусь буде комфортно заробити зайву копійку. Повірте, в м. Луцьку є багато інших тем, які можуть принести більший прибуток. Бо заробляти на похоронах книгарень – це великий гріх!

– Чому ви в цьому переконані?

– Бо якби влада займалася захистом і розвитком української культури та книги як фундаментального компоненту цього поняття, то в нас не відібрали б Криму і не вдерлися б на Донбас. Бо першими б на захист рідної землі стали свідомі громадяни з цих територій. А так вони виявилися аморфними і безідейними особами, які, звичайно, не читали українських книжок… Ви думаєте, Волинь у цьому плані благополучніша? Хтось забув про існування інших сусідів України, які намагаються нам нав’язати для початку власну політику і власне світосприйняття?! Ну, як бити себе в груди, прикрашені вишиванками, заявляти, що ми патріоти України, коли другою рукою нищити традиції та культуру?

– Ви будете шукати однодумців на інших рівнях? Наприклад, у парламенті, в уряді, врешті-решт, у глави держави?

– Звичайно. Але найголовніший і найсильніший союзник – волинська інтелігенція. Вона повинна, нарешті, подати свій голос, продемонструвати однозначну позицію! Повірте, є ще в області люди, котрі розуміють велике значення книги в сучасному житті. І якщо ми спільно захистимо «Освіту» і «Планету», це буде спільною перемогою цивілізації над примітивізмом. І ще одне: не всі ті, хто сьогодні перебуває при владі і переобтяжений функціями ухвалення тих чи інших рішень, залишаться при владі в наступні роки. І як вони збираються далі жити в м. Луцьку, продавши книгарні в центрі міста? Їм перед власними дітьми чи онуками не буде соромно?!

Розмовляв Володимир ДАНИЛЮК.

На фото Романа УСТИМЧУКА: Святослав Кравчук у приміщенні книгарні «Освіта».