РЕЗОЛЮЦІЯ «круглого столу» «Волинь-43» – складова антиукраїнської пропаганди Польщі»



Текст Резолюції ухвалено на засіданні "круголого столу" 11 липня 2018 р.у м. Луцьку.


Волинська обласна рада підтримала документ рішенням на 21 сесії

 

Упродовж останніх років Польща послідовно і системно здійснює ревізію історії та створює власний міф про події на Волині у роки Другої світової війни. Всупереч історичним фактам, на Україну намагаються покласти відповідальність за дії, які творила польська Армія Крайова та інші польські збройні формування на території Волині і які призвели до величезних жертв серед мирного населення, та змусити українців відчувати комплекс провини за те, що вони боролися за власну державу проти різних окупантів на власній історичній етнічній території, у т.ч. – проти Польщі. Водночас нинішня влада Республіки Польща намагається приховати власні злочини, замовчати історичну правду про багаторічну окупацію та колонізацію українських земель Польщею та визвольну боротьбу українців.
Користуючись воєнною агресією Москви проти України, у Польщі ухвалили низку відверто українофобських документів. Апогеєм недружньої польської політики щодо України стало ухвалення Сеймом резолюції, де українців звинувачують у геноциді поляків, а також т.зв. «антибандерівського закону» про оголошення злочинною національно-визвольної боротьби українців у середині ХХ століття. Ці нормативні акти, які були прийняті без додаткових наукових досліджень, базуються на відвертій маніпуляції, спотворюють історичну правду і вже призвели до зростання антиукраїнських настроїв. Почастішали випадки нападів на українців у Польщі, плюндрування українських могил та знищення пам’яток.
Усе це свідчить про те, що антиукраїнська пропаганда в Польщі давно вже стала системною державною політикою діючої влади, яка з року в рік лише посилюється. І наріжним каменем цієї антиукраїнської пропаганди стало однобоке, виключно вигідне польській стороні, висвітлення подій, пов’язаних із стосунками представників двох сусідніх народів у 40-х роках ХХ століття. У Польщі «Волинь-43» в останні роки стала загальнодержавною політикою та ідеологією діючої влади, що проявляється в систематичному нагнітанні антиукраїнської пропаганди.
У зв’язку з цим проблема польсько-українського конфлікту набула статусу сучасних викликів, що потребують продуманих, зважених, аргументованих, адекватних за форматом і змістом відповідей. Більше того, окремі з них слід оцінювати як реальні загрози національній безпеці держави. Доказом цього є подальше використання в риториці польських політиків висловлювань і термінів на кшталт «східні креси», «Малопольща Всходня», які варто розцінювати як підґрунтя для територіальних претензій до України.
Насправді події 1943 року на Волині були не якимось окремим військово-політичним випадком, як це представляє сучасна польська історіографія, а лише продовженням великої і тривалої польсько-української війни, яка почалась у 1918 році. Тому такі поняття, як «Волинська трагедія», «Волинська різанина» тощо, є нав’язаними польською історіографією, антинауковими і навіть спекулятивними. Події на Волині у 1943-1944 роках були складовою частиною загального міжнаціонального польсько-українського протистояння на території не лише Волині, а й Східної Галичини, Холмщини, Підляшшя, Надсяння, Лемківщини.
Дії ОУН та УПА в 1943-1944 роках на Волині були відповіддю на то й тривалий антиукраїнський наступ, який організовувала польська влада впродовж усіх років окупації, коли вона проводила політику «пацифікації», «санації» тощо. За період існування Другої Речі Посполитої в ході такої політики загинули тисячі українців, а десятки тисяч опинились у тюрмах та концтаборі «Береза Картузька».
Варто відзначити, що нагнітання антиукраїнської істерії з боку польських правлячих кіл відбулось у т.ч. через пасивність і байдужість української влади часів Незалежності у сфері відстоювання національних інтересів України на міжнародному рівні. Для української влади «Волинь-43» продовжує залишатися радше локальною проблемою, про яку в Києві згадують лише в час піку антиукраїнської пропаганди в Польщі. А цим піком польська сторона односторонньо визначила липневі події «Волині-43», створивши на цьому культ відзначення 11 липня т.зв. «Дня пам’яті жертв геноциду ОУН-УПА».
Візит польського президента Анджея Дуди на Волинь 8 липня 2018 року став черговим проявом антиукраїнської пропаганди. Президент Республіки Польща дозволив собі спекулювати на жертвах минулого і висувати нові звинувачення проти українців, свідомо й бездоказово завищуючи кількість жертв із польського боку та применшуючи кількість українських жертв, які загинули від рук польських збройних формувань. Вживаючи при цьому щодо українців зневажливі фрази про нібито «етнічні чистки» і «геноцид» поляків у період Світової війни на українських землях.
Така поведінка іноземного державного діяча є неприпустимою і вимагає жорсткої реакції з боку української влади. Настав час покласти край недружнім пропагандистським візитам вороже налаштованих польських політиків на Волинь, які сіють облудливі звинувачення та закривають очі на історичну правду, приховують злочини польських загарбників і роблять злочинцями українців. Змушені констатувати, що використання «Волині-43» в антиукраїнській пропаганді в Польщі – це не просто викривлення історії, а спроби перекласти відповідальність на українців за геноцид, який творила польська влада на Волині, Холмщині, Підляшші, Засянні, Лемківщині та інших українських землях. Ще раз нагадуємо польській владі, що українці боронили свої землі та свої родини не під Краковом чи Варшавою, а на власних історичних територіях.
Наголошуємо, що Волинь – батьківщина УПА, єдиної збройної сили українців у Другій світовій війні, яка стала на захист українців на наших етнічних землях. ОУН і УПА завжди будуть для нас героями, як і всі інші борці за незалежну Українську державу. Тож ми нікому не дозволимо вказувати, яких героїв нам шанувати. А українська влада має однозначно визнати, що Степан Бандера, Роман Шухевич та інші борці за незалежність – це Герої України.
Вважаємо, що адекватною реакцією української влади на антиукраїнську пропаганду в Польщі були хоча би спроби законодавчо визнати факт окупації Західної України Другою Річчю Посполитою та закріпити за нею статус окупанта. Це дало би змогу здійснювати подальші кроки, спрямовані не лише на захист територіальної цілісності України, а й на захист нашої національної гідності та самоповаги. Це дало би додаткові політичні та юридичні механізми вимагати скасування скандальних пунктів польського закону про ІНП, які ставлять під сумнів право українців на боротьбу за власну державу.
Закликаємо також українську владу донести позицію науковців, експертів, громадських активістів і всього українського суспільства із зазначених питань до міжнародних інституцій, аби світ сприймав польсько-українські події через призму українського бачення та історичної справедливості. Українська позиція потребує донесення до різноманітних міжнародних структур і лідерів держав – у зв’язку з тим, що Польща перетворюється на реального деструктора Європи, найбільшого провокатора дестабілізації європейської гармонії та стабільності післявоєнної доби.
Ми, учасники «круглого столу» «Волинь-43» – складова антиукраїнської пропаганди Польщі», вимагаємо від української влади дієвіше відстоювати наші національні інтереси в питаннях історичної правди і пам’яті. Нерішуча позиція влади несе пряму загрозу територіальній цілісності та національному суверенітету України.
Настав час Парламенту України на законодавчому рівні засудити політику колонізації, пацифікації та асиміляції українців та визнати факт багатолітньої окупації Польщею значної території України. Пропонуємо також законодавчо закріпити кримінальну відповідальність за публічне заперечення злочинів польських окупантів на території України. Лише тверда, принципова позиція української влади гарантує захист українських інтересів і припинення подальшої ескалації українофобських настроїв у Польщі.
Резолюцію підписали:
Оксана КАЛІЩУК – доктор історичних наук, професор, СНУ імені Лесі Українки; /
Микола КУЧЕРЕПА – кандидат історичних наук, професор, СНУ імені Лесі Українки, керівник Редакційно-видавничої групи «Науковий центр історичних доcліджень Волині»; /
Анатолій ШВАБ – доктор історичних наук, професор, декан факультету історії, політології та національної безпеки СНУ імені Лесі Українки; /
Олександр ПИРОЖИК – перший заступник голови Волинської обласної  ради; /
Олександр САМОСИК – голова Волинської обласної громадської організації «Волинський край»; /
Олексій КОЛІСНИК – кандидат психологічних наук, доцент, експерт із питань суспільної психології; /
Володимир КАРПУК – народний депутат України V та VI скликань, Заслужений лікар України, громадський діяч; /
Андрій БОНДАРЧУК – народний депутат України І скликання, Почесний громадянин Волині, Луцька, письменник, журналіст, голова Волинського осередку Асоціації народних депутатів України; /
Іван ПУЩУК – кандидат історичних наук, дослідник, краєзнавець, керівник Волинського осередку Українського інституту археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України; /
Микола ОНУФРІЙЧУК – голова Волинського обласного ветеранського громадсько-культурного товариства «Холмщина»; /
Юрій ЗИЛЮК – журналіст, літератор, дослідник, член Національних спілок журналістів та письменників України; /
Ігор ГУРАЛЬ – голова ГО «Волинська ветеранської спілка політв`язнів і репресованих»; /
Олексій ДОБКО – голова Ліги українських письменників імені Павла Чубинського;
Василь КУШНІР – Почесний голова Братства ветеранів ОУН та УПА Волинського краю імені полковника Клима Савура; /
Любов ГАНЕЙЧУК – голова Волинської обласної організації Союзу  українок; /
Ростислав КУШНІРУК – ветеран ОУН-УПА, заслужений працівник культури, засновник Народної аматорської хорової капели «Посвіт»; /
Володимир ДАНИЛЮК – заступник голови Благодійного фонду «Останній солдат», Заслужений журналіст України; /
Володимир ЛИС – член Національних спілок письменників і журналістів України, Асоціації українських письменників, Почесний громадянин Волині /
Андрій КРИШТАЛЬСЬКИЙ – журналіст, літератор, член Національної спілки журналістів України; /
Антон СТУПАК – голова громадської організації «Діти репресій Волині»; /
Михайло САВЧАК – голова Волинської обласної організації Національної спілки журналістів України; /
Віталій КУШНІР – завідувач Затурцівського меморіальною музею В’ячеслава Липинського; /
Ніна ДОВГА – голова Волинського національно-патріотичного об’єднання імені Пилипа Орлика; /
Микола СОБУЦЬКИЙ – заступник голови Асоціації фермерів і землевласників Волині /