Видатні постаті в історії Волині

1667- бл. 1740
  Український іконописець, ієромонах. Народився у м. Жовкла на Львівщині. Мистецьку освіту здобув у Києві та за кордоном. У 1686 р. став ченцем, з 1687 р. – ієромонахом Білостоцького Хрестовоздвиженського монастиря. Творчий шлях пов’язаний з Волинню. У 1697- 1705 рр. з групою майстрів працював над іконостасом у Манявському Скиті на Прикарпатті. Був ігуменом Луцького Хрестовоздвиженського монастиря, викладав у братській школі, займався громадською діяльністю. Його твори є вершиною українського іконопису кінця XVII – початку XVIII ст.   На світлині --  образ Спаса у виконанні Йова Конзелевича
1681-1736
 Церковний та громадський діяч, російський письменник. Народився у м. Києві. Випускник Києво-Могилянської академії (1698 р.) та її ректор з 1710 р. Прийнявши уніатство, навчався у Володимирському та Римському колегіумах. З 1716 р. за підтримки Петра I фактично очолив російську православну церкву. Автор юридичних, педагогічних, літературно-поетичних та філософських творів. Помер і похований у Петербурзі.
1746-1817
 Діяч польського національно-визвольного руху. Народився у с. Мереговщизна в Білорусі. Навчався у 1755-1759 рр. у Любешівській школі піарів на Волині. Брав участь у війні за незалежність у Північній Америці. У Польщу повернувся у 1784 р. У 1794 р. очолив польське повстання, яке охопило частину української території. Пораненим потрапив у полон і до 1796 р. перебував у Петропавлівській фортеці. Борець за свободу і незалежність польського народу, мав значний вплив на формування національно-визвольного руху в Україні.
1762-1814
 Учений в галузі фізики і математики. Народився у м. Володимирі-Волинському. Закінчив Володимир-Волинський базиліанський колегіум та Віденський університет. Працював викладачем, а з 1807 р. – професором університету. Підвищував освіту в Австрії, Німеччині. Написав низку наукових праць та підручників.
1765-1813
 Польський вчений і громадський діяч, засновник “Товариства шанувальників наук”. Народився у с. Порицьк (нині с. Павлівка Іваничівського району) на Волині. З 1803 р. – головний інспектор училищ Волинської, Подільської та Київської губерній. Сприяв розвитку системи освіти, засновник Кременецького ліцею. Один із фундаторів Загорівського Різдво-Богородичного монастиря (1780).
1771-1820
 Польський письменник, драматург, педагог, вчений. Народився в м. Луцьку. Закінчив Базиліанський колегіум у Володимирі-Волинському. У 1794 р. під час польського повстання був секретарем у канцелярії Тадеуша Костюка. З 1819 р. обіймав посаду ректора Кременецького ліцею. Перекладав твори Руссо та Вольтера. Один із найпопулярніших творів письменника – історична трагедія “Барбара Радзивіл” (1811) .
1793-1859
 Активна учасниця революційно-демократичного руху, одна з перших волинських письменниць. Народилася поблизу Мінська у Білорусі. Полячка. Заснувала першу організацію жінок в Україні та Білорусі “Жіноче товариство”, яке влітку 1937 р. організувало в Кременці школу для виховання і навчання дівчаток з бідних родин. Відбула заслання у Тобольській губернії. У 1844 р. повернулася на Волинь у с. Воютин (нині Локачинського району). Під впливом відомого польського письменника Ю. І. Крашевського почала писати. Твори присвячені історії, природі та народним звичаям Волині й Литви кінця XVIII – початку XIX ст.
1811-1874
  Український історик права. Народився у м. Києві. У 1840-1865 рр. Брав активну участь у діяльності Київської археографічної комісії, організовуючи її видавничу діяльність. Неодноразово відвідував Волинь, збираючи архівні матеріали та проводячи археологічні розкопки. Був організатором видання “Архивы Юго-Западной Руси”, де вміщено велику кількість документів волинського походження. Похований у Києві.
1812-1887
 Польський письменник, літературний критик, філософ, фольклорист, етнограф, художник. 20 років жив на Волині в таких селах: Губин Локачинського, Городок Луцького, Омелько – Ківецівського районів. Волинська тематика в основі сюжетів багатьох його художніх творів. Дослідження побуту та господарства поліщуків висвітлені в книзі “Спогади Волині, Полісся і Литви”.
1834-1908
Видатний український історик, археолог, етнограф та археограф, дослідник Волині. Народився у с. Машівка на Київщині. У 1835 році закінчив медичний, а у 1860 р. – історико-філологічний факультет Київського університету. У 1863-1880 р.р. був головним редактором видань Київської археографічної комісії. З 1876 р. – професор Київського університету, голова Історичного товариства Нестора-літописця. Стояв на чолі громадсько-політичного життя, був головою київської Старої громади. Організатор археологічних з’їздів в Україні, автор понад 300 наукових праць з історії, археології та етнографії. Вперше зробив опис археологічних пам’яток Волині. Був представником народницької школи в українській історіографії, створив “київську школу істориків”.